Прізвище, ім’я, по-батькові

Біличенко

Наталя

Петрівна

Посада  практичний психолог Садівської загальноосвітньої   школи   І-ІІІ ступенів Шахтарської районної ради

Фах  «Практичний психолог в закладах освіти, вихователь дітей дошкільного віку»

Освіту отримала  Слов’янський ДПІ, 2000 рік

Освіта   Вища  педагогічна

Кваліфікаційна категорія    Спеціаліст ІІ категорії

Педагогічний стаж   14  років

Самоосвітня тема «Підготовка старшокласників до профільного навчання»

Моє педагогічне кредо

«Зібратися разом – це початок, триматися разом – це прогрес, працювати разом – це успіх.»

(Г.Форд)

Лист досягнень  

Біличенко Наталі Петрівни

Відзнаки та нагороди:

ü  Грамота за якісну підготовку всіх загальношкільних заходів (2008р.)

ü  Подяка Шахтарської районної ради за формування позитивного іміджу школи на рівні району (2009 р.)

ü  Грамота Садівського СДК за активну участь у житті села (2010 р.)

ü  Грамота  Шахтарського відділу освіти за творчу плідну працю, за вагомий творчий внесок у розвиток освіти (2010 р., 2013 р.)

ü  Диплом відділу освіти за участь у І етапі обласного конкурсу «Кращий практичний психолог» (2010 р.)

ü  Сертифікат ДонОІППО про успішне навчання на дистанційному курсі «Технологія бізнес-освіти» (2011 р.)

ü  Подяка ДонОІППО за найвищий набраний рейтинг слухачів курсів (2011 р.)

ü  Подяка Шахтарської райдержадміністрації за активну співпрацю в реалізації молодіжної політики району (2012 р.)

ü  Грамота Садівської ЗОШ за створення позитивного іміджу школи (2013 р.)

ü  Подяка Шахтарського відділу освіти за якісну підготовку учасника до участі в конкурсі «Юний психолог» (2014 р.)

Громадська активність:

ü  Виконую обов’язки декоратора-оформлювача для шкільних заходів.

ü  Член профспілкового комітету Садівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Шахтарської районної ради.

Власні розробки:

ü Систематизація та підбір діагностичних методик для профорієнтації школярів.

ü Презентація творчих проектів здібних учнів «Мій перший успіх».

ü Стаття до інтернет-конференції з профільного навчання «Психологічні основи психолого-педагогічного супроводу вибору профілю навчання й професії» (2009 р.)

ü Стаття до місцевої газети «Знамя Победы» № 70 від 14.09.2011 р. про користь та шкоду користування Інтернетом «Від павука до залежності»

ü Стаття до журналу «Класному керівнику» № 10, 12/2012 «Обираємо професію – обираємо долю»

ü Стаття до журналу «Педагогічна майстерня» № 6/2013 «Виховуємо лідера» тренінгові заняття для старшокласників

ü Рольова гра з профорієнтації у збірнику «Ігротека», «Витоки» - 2010 р.

ü Стаття до збірнику «Інклюзивна освіта Донеччини» 2013 р.

ü Виступ в Академії класного керівника 2013 р. у м.Шахтарську за темою «Адаптація п’ятикласників»

ü Стаття до збірнику «Психологічний супровід обдарованих учнів» 2014 р.

Досягнення:

ü  Учні – переможці ІІ (районного) етапу Всеукраїнського конкурсу творчих робіт «Таємниці народних ремесел» (2009 р.)

ü  Призове місце у конкурсі рольової гри з профорієнтації (2010 р.)

ü  Учні переможці шкільних конкурсів, учасники районних олімпіад

     Моє глибоке переконання полягає в тому, що школа – це життєвий простір дитини, тут вона не готується до життя, а живе. І тому вся діяльність навчального закладу має бути організована таким чином, аби сприяти становленню особистості дитини, ґрунтуючись на ідеї самовартісності дитинства.

Ставши у вересні 2013 року класним керівником невеликого, але дуже цікавого 7 класу, мені довелося користуватися власною виховною системою.

     Я працюю для дітей. А це означає,  що працюю не тільки з дітьми, а й із їхніми батьками, педагогами, бо саме ці дорослі – найважливіші для них люди, через яких проходить непрямий вплив для досягнення реальних змін. Намагаюся стати цікавою учням, із якими доводиться спілкуватися, а їхнім батькам пояснювати закономірності психічного розвитку швидко і зрозуміло, на життєвих прикладах і доступними словами. Працюючи як одне ціле, сім’я й навчальний заклад створюють систему, яка діє цілеспрямовано й послідовно. Батьки з об’єкта «всеобучу» стають активним суб’єктом творчого педагогічного пошуку, це сприяє глибокому усвідомленню ними проблем всебічного розвитку й виховання дітей. Таким чином батьки активно залучаються до шкільного життя своїх дітей, мають можливість отримувати повну інформацію про їхні досягнення й невдачі, про коло спілкування та особливості сучасного навчання, а це так важливо для координації, узгодженості їхніх зусиль та зусиль школи в забезпеченні ефективності процесу формування життєвої компетентності учнів.

    Найдоцільнішим вважаю розумне поєднання різних організаційних форм роботи – як індивідуальної, так і групової. Кожна з них має свої переваги й недоліки. Але послідовність їхнього використання, частка кожної в системі всього психолого-педагогічного впливу, своєрідність змістового наповнення – це вже визначається відповідно до тієї мети, якої треба досягти.

Виходячи з власного досвіду, найбільший успіх досягається тоді, коли дитина відчуває свою значущість у соціумі, а саме в колективі однолітків. Тому дуже корисним вважаю участь дітей в олімпіадах, виставках, різних конкурсах. Учні нашого класу отримували призові місця у районних етапах олімпіад, шкільних та районних конкурсах.

У минулому навчальному році учні класу творчо підійшли до виступу в Осінньому балі, за це й отримали Подяку та Приз симпатій від глядачів, незважаючи на те, що на той час жодної претендентки на звання «Міс» ми не мали, бо в класі були самі хлопці.

У 2014 - 2015 навчальному році наша учасниця стала переможницею «Міс Осінь 2014».

Ми створили оригінальну візитку учасниці, її образ став найромантичнішим, увесь час дружно підтримували її виступ, тому вважаємо перемогу спільною заслугою.

Ми також мали змогу відвідати хокейний матч у місті Донецьку, де отримали масу задоволення та нових відчуттів.

Усі дні народження ми проводимо з веселими розвагами, щирими усмішками та логічними іграми. Кожний отримує задоволення від уваги всього дружного класу.

   Усі діти чекають від дорослих чогось незвичайного, цікавого або яскравого. Тому своєю задачею вважаю якомога ширше познайомити своїх підопічних з багатогранністю оточуючого світу.

Ми намагаємося корисно та змістовно проводити вільний від занять у школі час:

відвідуємо цікаві місця рідного краю,

беремо участь у спортивних розвагах,

перевтілюємося у казкових персонажів,      

Часом особливо ефективною та необхідною для дитини є індивідуальна взаємодія з класним керівником. Таких випадків чимало, вони, зазвичай, найскладніші, вимагають конфіденційності, довіри, відвертості, максимальної відкритості, інколи – термінової допомоги чи серйозного розвивально-виховного впливу. Для цього неодмінно треба виділити час у розкладі роботи й знаходити цей час поза цим розкладом.

    У деяких випадках вплив групи виявляється кориснішим, зрозумілішим, прийнятнішим, ніж спілкування наодинці із педагогом. Це найбільш характерно для підліткового, юнацького віку. Приклади з життя однолітків, прийоми, способи допомоги й захисту, які вони відкрили для себе й активно використовують, можуть сприйматися як більш точні, реалістичні, конкретні. Саме так проведені заходи щодо професійної орієнтації восьмикласників, пропаганда «СНІДу – НІ!», проти застосування насилля в сім’ї  тощо.  

    Вважаю, що групові форми варто й треба застосовувати в роботі з батьками, педагогами, які мають достатній життєвий та професійний досвід і готові ним поділитися. Звісно, є типові проблеми, котрі можна обговорювати спільно, і типові способи їхнього розв’язання. Але й тоді необхідно пам’ятати про те, що кожен типовий випадок має індивідуальні особливості, які слід обговорити. Це вимагає індивідуально окреслених способів впливу, які треба пропонувати, допомагаючи дитині або батькам.

     У старшому шкільному віці інформація має бути добре аргументованою, а методика проведення профілактичних заходів – враховувати високий інтелектуальний рівень учнів. Форми проведення цих заходів використовую різноманітні: конференції, консультації, лекції, зустрічі з різними спеціалістами, групові дискусії, рольові вправи, комунікативні та ділові ігри, «круглі столи», тренінги, усні тематичні журнали, обговорення матеріалів преси.

Дуже ефективною формою роботи виявилась лекція щодо шкоди паління для старшокласників.

Є безліч тем, за якими можна працювати зі школярами, іноді учні пропонують нові теми для обговорення (наприклад, «Відносини між подругами» або «Спілкування за межами школи»), але часто саме життя диктує такі теми, що давно зумовлені віковими потребами й наштовхують на роздуми про майбутнє, зокрема вибір професійної діяльності. Ми згодні, що учні мають знати про широкий вибір професій, де можна здобути ту чи іншу спеціальність, що для цього потрібно тощо. Тому розробили власну програму психолого-педагогічного супроводу профільного навчання (8 – 11 класи).

       Отже, мої зусилля спрямовані на збереження фізичного та психічного здоров’я дітей, тому що виховання духовності та загальної культури, розвиток здібностей і творчої обдарованості, формування життєвих цінностей і пріоритетів, моральне становлення неможливі без уміння долати негативні емоції та правильності вибору професійного шляху.

Не стій на місці – рухайся вперед,

 хоч вже зібрав вінок чеснот багатий.

 Бо лиш тоді людиною стаєш,

коли щодня щось будеш досягати.

Виховна година

«Обери свій творчий шлях»

(колективна творча справа)

Играть не вредно – вредно не играть! 
Творить не вредно – вредно не творить! 
Мечтать не вредно – вредно не мечтать!

Мета проведення:

- поглибити знання учнів про видатних людей країни;

- познайомити учнів з різними видами творчої діяльності, з поняттями «творчість», «талант», «обдарованість», «здібності» ;

-   сформувати правильне уявлення про творчу особистість, про можливості кожної дитини для розкриття власних здібностей та уподобань;

- розвивати мовлення учнів, творчу уяву;

- виховувати патріотичні почуття приналежності до народу; почуття любові до своєї землі; любов до рідного краю, пошану до трудівників Донбасу.

Оформлення уроку:

-     символи Донецької області, міста , району;

-     карти Донецької області, Донецька, району;

-     виставка - презентація  творчих робіт учнів та їх досягнень (дипломи , грамоти , кубки, поробки, малюнки тощо );

-   фото - звіти про участь дітей в творчих конкурсах .

Хід уроку:

Огромный, многоликий мир окружает человека. Найти себя в нём, Приумножить добро, овладеть знаниями, внести свой вклад в будущее страны – достойный путь, который начинается с первых открытий в классе, техническом, художественном объединении, спортивной секции, на туристическом маршруте, в школьном музее, экспедиции, на опытном участке.

Мы живем в замечательное время – время перемен. Время – это мы сами, и сейчас Ваше время.

Мы очень надеемся, что Ваш пытливый ум, талант, и самоотверженность будут определять лик нового века, нового тысячелетия нашей великой страны.

З темою сьогоднішньої розмови пов’язані деякі поняття: творчість, талант, обдарованість та здібності. Як ви розумієте ці поняття? Що в них спільного? Чи притаманні якісь із цих понять до вас?

Вправа «М’яч»

На схематично зображеному м’ячику треба написати в центрі власне ім’я, потім по колу продовжити фрази: я люблю, я вмію, улюблений предмет у школі, я стану, я пишаюся.

Учні читають один за одним: 
- Хтось відкриває для нас нові зорі, 
- Хтось шукає мудрі закони, 
- Борознить хтось моря, океани, 
- Хтось пильнує сірі екрани. 
- Сорти пшениці виводить вчений . 
- А хтось змальовує світ наш зелений. 
- Комусь до вподоби в житті мандрувати. 
- А хтось ще не вирішив, ким йому стати. 
- Пробував те, і пробував друге. 
- Допомагали друзі й подруги. 
- Батько і мати своє диктували. 
- Навіть знайомі напевне вже знали, 
- Що нас чекає в освітньому плані... 
- А я ніяк не визначуся: то за гуманітарні вхоплюся, 
- То математика вже до вподоби, 
- То бактерії і мікроби. 
- То техніка на перше місце стала. 
- То англійська престижною стала. 
- Все. На більше мене не стало. 
- Я найбільше, друзі, боюся, 
- Що так ніколи й не визначуся. 
- Пішов за порадою до дідуся. 
Дідусь посміхнувся. Усмішка з хитриною: 
- Добре б, онуку, щоб став ти Людиною.

Вправа «Моє ім’я»

На листку напишіть своє ім’я, до кожної літери імені треба підібрати такі слова, які б вас охарактеризували.

«Естафета новин»

Розкажіть, будь ласка, що приємного та цікавого з вами трапилося влітку. Коли розповісте, передайте мікрофон іншому.

- Кто за последнее время тебя больше всего порадовал?

- От кого вы за последнее время слышали что-нибудь интересное?

- Кем ты сейчас восхищаешься?

- Какую проблему тебе удалось недавно решить?

- Какую особенно красивую мелодию довелось тебе услышать в последнее время?  

- Расскажи, что тебе больше всего понравилось из того, что мы изучали на прошлой неделе?

Вправа «Хто я?»

На голову кожного з учасників одягається шапочка з ім’ям видатної людини. Можна ставити такі запитання, на які відповідь звучить «так» або «ні».

Створення емблеми класу

Перед вами набір символів. У вас зараз є унікальна можливість створити власну емблему класу, яка розкаже всім про здібності, таланти та успіхи класу.

Нельзя останавливаться на достигнутом, ведь «успех» образовано от слова «успеть»- успеть сделать как можно больше в этой жизни!

Помните, самое главное. Мы живем не в мире Гарри Поттера, знание заклинания и формул не дают их владельцам ничего. Проговаривать ее постоянно не имеет никакого толку. Секрет формулы прост: Формула работает, только если вы работаете.

 Рефлексія

Давайте пригадаємо, з яких понять ми починали розмову. Що тепер ви можете сказати про своїх однокласників? Чи талановиті ви? Які нові здібності ви розкриєте у собі під час навчання у школі? Яка ваша мета?

Мы завершаем важный разговор. Но точку не ставим. Нам удалось прикоснуться к истории, наблюдать настоящее, увидеть будущее на примерах успешности своих земляков. Нет сомнения в том, что и каждый ребенок в Донбассе, в том числе и вы, талантлив. Нужно всего лишь понять, что мечты сбываются. Нужно просто верить в мечту, верить в людей, которые тебя окружают, любить и ценить землю, где родился и живешь… Сегодня у вас есть все возможности осуществить свою мечту, глядя на успехи знаменитостей нашего края.

РОЛЬОВА ГРА З ПРОФОРІЄНТАЦІЇ

 «МОЯ ОСОБИСТІСТЬ У ПЕРСПЕКТИВІ»

Категорія учнів: 8 - 9 клас

Кількість осіб: до 15 осіб

Необхідний час: 95 хвилин

Мета: Змоделювати процес вибору професії на основі моральної позиції школярів. Виховувати усвідомлення себе як творця особистого життя. Розвивати соціально-комунікативні навички. Актуалізувати ціннісні орієнтації учнів на рівні свідомості. Формувати  адекватність світосприйняття.

Обладнання: бланки самооцінювання та декларації власної самоцінності на кожного учня, ватман для правил, маркери, 7 мотузок по 3 м, фігура працівника (7 штук), 7 розрізаних листівок, конверт із незакінченими фразами, фломастери, силует дерева з листочками, аркуші формату А4 для кожного учасника, по 10 папірців червоного та синього кольорів.

Умови гри: учасники об’єднуються у 2 групи за допомогою кольорових папірців, іноді слід об’єднатися у пари.

Хід  гри:

Ведучий гри. Шановні учасники нашої гри! Сьогодні ми будемо вдосконалювати вміння розуміти самих себе і оточуючих за допомогою гри. Як і в кожній грі, в нашій теж обов’язково мають бути правила.

Вправа  «Прийняття|приймання| правил роботи  групи». (10 хв.)

Ведучий звертається|обертається| до групи з|із| питанням: «Для чого в нашому житті існують правила?» Після відповідей учасників він пропонує прийняти правила роботи групи, які записуються на плакаті «Правила гри «Моя особистість у перспективі».

Отже, я пропоную перше правило: позитивний настрій на роботу під час гри

(позначити на ватмані). Які правила пропонуєте ви? Обговорення пропозицій. (Додаток 1).

Сучасна притча «Чашка кави» (5 хв.)

Ведучий гри. Група успішних випускників престижного вишу, які зробили прекрасну кар’єру, прийшли в гості до свого старого професора. Під час візиту розмова зайшла про роботу: випускники жалілися на численні труднощі та життєві негаразди.

Запропонувавши своїм гостям каву, професор пішов на кухню й повернувся з кавником і підносом, заставленим різноманітними чашками: порцеляновими, скляними, пластиковими, кришталевими. Одні були прості, інші – дорогі.

Коли випускники розбирали чашки, професор сказав:

-         Зверніть увагу, що всі гарні чашки порозбирали, а прості й дешеві – лишилися. І хоча це нормально для вас – прагнути тільки найкращого для себе, але це і є джерело ваших проблем і стресів. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву смачнішою. Найчастіше – вона просто дорожча. А насправді, те, що ви  хотіли, - це просто кава, а не чашка. Але ж ви свідомо обрали найкращі чашки, а потім розглядали, яка кому дісталася.

А тепер подумайте: життя – це кава, а робота, гроші, соціальний статус – чашки. Це лише інструменти для підтримання якості Життя. Те, яка в нас чашка, не визначає і не змінює якості нашого Життя. Інколи, концентруючись лише на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком самої кави.

Найщасливіші люди – не ті, які мають усе найкраще, а ті, які видобувають найкраще з того, що вже мають.

Вправа «Очікування|очікування| учасників». (10 хв.)

Учасникам роздаються|роздаються| невеликі аркушики|листи| паперу. Ведучий гри просить|прохає| написати на них, що саме  учасники чекають від сьогоднішньої гри. Після|потім| цього листочки зачитуються й вивішуються на плакаті із|із| зображенням дерева. (Додаток 2).

Тест «Чи готовий я до самореалізації» (10 хв.)

Ведучий роздає бланки тесту самооцінювання, де необхідно визначити власну оцінку якостей за п’ятибальною системою. (Додаток 3).

Питання для обговорення:

·        Які думки у вас виникали, коли ви заповнювали бланк?

·        Яка мета цього завдання?

·        Для чого людині необхідно знати про свої сильні сторони?

·        Як ви можете використовувати цю інформацію про власні здібності?

·        Чи можуть індивідуальні якості особистості впливати на подальше життя самої людини?

Вправа «Чим ми схожі, а в чому різні» (10 хв.)

Учні розподіляються на пари за допомогою кольорових папірців. Спочатку партнери по черзі повинні говорити один одному вираз, який починається зі слів: «Ми схожі з тобою…» Після цього партнери також по черзі говорять один одному: «Ми різні з тобою,,,»

Аналіз набутого досвіду, їхніх думок та почуттів.

Вправа «Конверт щирості». (10 хв.)

Ведучий гри:

Давайте утворимо замкнене коло. Перед вами конверт. У ньому лежать листочки з|із| незавершеними|незакінченими| фразами. Ви по черзі витягуватимете їх. Ваше завдання|задача| – закінчити фразу, але|та| пам'ятайте, що, по можливості,  ви маєте бути щирими. (Додаток 4).

Вправа «Хазяїн та гість» (10 хв.)

Ведучий гри:

За допомогою частин листівок відшукайте свою половинку. Один із учасників утворених пар вдає з себе хазяїна, а інший – гостя. «Хазяїн» позначає свою територію навколо себе за допомогою мотузки. Завдання «гостя» - встановити контакт із хазяїном оселі та домогтися запрошення на його територію. Час на виконання – 5-7 хвилин. Потім поміняйтесь  ролями.

Учасники діляться своїми почуттями в ролі хазяїна території та у ролі гостя. Відзначають, як змінювались відчуття, коли потрібно було відстоювати свою позицію. (Додаток 5).

Вправа «Вдягни професіонала» (15 хв.)

Ведучий гри:

Для наступної вправи вам пропонується залишитися у створених парах. Ви отримали матеріал для роботи над формуванням іміджу й певних рис характеру конкретного працівника (або людини певного соціального статусу), а саме – паперові моделі людини. Ваше завдання – домовитися між собою, образ фахівця якої спеціальності (професії) ви будете створювати разом. Один бік фігури «вдягніть» відповідно до професії, а на іншому боці напишіть риси характеру, які притаманні людям із такою професією. (Додаток 6).

Обговорення результатів гри.

·        Чи легко вам було домовитися між собою?

·        Що було складнішим: «одягти» модель чи визначити характерні якості, притаманні людям цієї професії?

·        Чому саме такі якості стали пріоритетними?

Вправа «Соняшник» (К.Фопель) (10 хв.)

Ведучий гри:

Станьте широким колом, потім сядьте на підлогу і закрийте очі.

Згадайте, як ви поодинці прийшли у перший клас і були мало знайомі один із одним… Тепер відкрийте очі і повільно підведіться… Відчуйте, що ви поступово перетворилися у єдину групу випускників і стали ближчими один одному… Зробіть коло вузьким, стоячи щільно один до одного, і покладіть руки на плечі своїм сусідам… Уявіть собі, що всі ви – це квітка соняшника, який повільно гойдається під подихом вітру. Заплющте очі і почніть повільно гойдатися спочатку вліво, потім вправо, рухаючись у ритмі соняшника…

Відкрийте очі і зустріньтесь поглядом із кожним…

Усвідомте, що соняшник вже досить зрілий, і кожен із вас зараз перетвориться на соняшникове зернятко, опустіть руки і зробіть крок назад. Відчуйте, що вітер відносить вас далеко від соняшника, і що ви несете в собі енергію його насіння… Відчуйте цю енергію в своєму тілі… Скажіть собі: «Я наповнений життєвою силою і в мені є енергія для росту та розвитку».

Наша гра закінчилась.

Дякую вам всім за спільну роботу і в подарунок кожному пропоную Декларацію своєї самоцінності.

«Декларація моєї самоцінності» (за В. Сатір) (5 хв.)

Ведучий гри: (роздає і зачитує) (Додаток 7).

Література

1.      Єрмаков, І.Г. Проектні обриси становлення життєстійкої і життєздатної особистості: практико зорієнтований посібник/ Єрмаков, І.Г., Пузіков Д.О. – Запоріжжя: Хортицький навч.-реабліт. багатопроф. центр, 2006. – 152 с.

2.      Броневщук, С. Г. Профильная дифференциация обучения в сельской школе: пос. для руководителей и учителей сельских школ/  С.Г. Броневщук. –  М.: АРКТИ, 2000. – 332 с.

3.     Концепція профільного навчання в старшій школі// Сільська школа України. – 2004. – №19-20. – С. 3-15.

4.     Профильное обучение: ответы на вопросы/  [Кузнецов А.А., Пинский А.А., Рыжаков М.В., Филатова Л.О. ]. – М.: Русский журнал, 2004. – 118 с.

5.      Новые ценности образования: тезаурус для учителей и школьных психологов. –  М.: Просвещение, 1995. – 217 с.

6.     Профильное обучение: зарубежный опыт: [сост. Т.Б.Волобуева]. – Донецк: Витоки, 2006. – 152 с.

7.      Психологический словарь / [ред. В.Зинченко, Б.Мещерякова]. – 2-е изд. – М., 1996. – 440с.

8.     Профильное обучение и новые условия подготовки/ [Чистякова С. Н., Лернер П. С., Родичев Н. Ф. и др.] // Школьные технологии. –  2002. – № 1. – С. 7-24.

Додаток №1

Орієнтовні правила гри

1.     Позитивний настрій на роботу під час гри.

2.     Не критикувати: бути доброзичливим.

3.     Не перебивати: говорити по черзі.

4.     Використовувати лише|тільки| наданий час.

5.     Говорити лише|тільки| від свого імені.

6.     Дотримуватися принципу конфіденційності.

7.     Поважати|шанувати| думку інших.

8.     Бути ввічливими.

9.     Бути уважними.

10.                       Бути завжди самим собою.

11.                       Бути максимально активним.

Додаток №2

Тест «Чи готовий я до самореалізації»

Додаток №3

Вправа «Конверт щирості».

Ø Особливо мені подобається, коли люди, які оточують мене ...

Ø Мені буває соромно, коли я ...

Ø Особливо мене дратує|подразнює| те, що  ...

Ø Вважаю|думаю|, що найважливіше|поважне| для мене ...

Ø Мені не подобається, коли ...

Ø Найдорожче для мене ...

Ø Коли я стомлююся, то ...

Ø Коли я розслаблений(а), я мрію про ...

Ø Коли до класу входить вчитель|учитель| без настрою, я ...

Ø Коли мені самотньо, я ...

Ø Вважаю|думаю|, що спілкування з|із|однолітками в школі...

Ø Коли я порівнюю себе з|із| іншими ...

Ø Хотілося б мені перестати боятися ...

Ø Я дуже турбуюся ...

Ø Я майже ніколи ...

Ø Коли мені доводиться довго чекати ...

Додаток №6

Я – це Я.

В усьому світі немає такої самої людини, як я.

Мені належить все, що є в мені: свідомість, думки і плани, мої очі та образи, які вони можуть бачити, мої почуття, мій рот та слова, які він може вимовляти, мій голос та мої дії.

Мені належать також мої фантазії та мрії, надії і страхи, перемоги та успіхи.

Я можу полюбити себе і зробити так, щоб усе в мені співвідносилось з моїми інтересами.

Я знаю, що дещо в мені є незрозумілим, проблемним і таким, якого я не знаю. Але оскільки я дружу із собою, я можу обережно і терпляче дізнаватися все більше і більше про себе.

Я можу бачити, чути, відчувати, думати, говорити, діяти.

Я маю все, щоб бути близьким до інших людей, щоб бути продуктивним, вносити суть і порядок у світ речей і людей навколо мене.

Я належу собі, а значить, я можу будувати себе.

Я – це Я і Я – це надзвичайно!

Виступ на семінарі «Актуальні питання психологічного супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих умовах»

Робота з сім’ями, які опинилися у складних життєвих умовах

Підготувала

 психолог Садівської ЗОШ

 І – ІІІ ступенів ШРДА

 Біличенко Н.П.

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло,

Ми засіваємо житейське поле,

І не на день майбутній – на віки!

Сім’я в усі часи була основою суспільства, осередком формування особистості. На тому етапі розвитку суспільства, коли ще не було шкіл та системи громадського виховання, батьки несли відповідальність за виховання дітей. І ця відповідальність була не лише перед собою, а й перед громадою, суспільством. З розвитком суспільних відносин, коли з’явилася широка мережа соціального виховання, роль сім’ї у вихованні була принижена.

Однією з причин неналежного виховання власних дітей батьки все частіше називають складні життєві умови.

Вправа «Асоціація»

Доберіть асоціації до поняття «складні життєві умови».

Нам відомі такі форми роботи з батьками, як: групова (батьківські збори, конференції по обміну досвідом сімейного виховання, лекції, інформаційні куточки), підгрупова -  залучення батьків до навчально-виховного процесу (відкриті уроки, допомога батьківського комітету в організації та проведенні позакласних заходів) та індивідуальна (консультація, бесіда, роз’яснення, відвідування на дому). Зазвичай,  у роботі із сім’ями, які опинилися у складних життєвих умовах, слід користуватися індивідуальними формами роботи.

Пропоную вам кілька суто психологічних видів роботи.

1.      Ліричний початок розмови

В прислів'ях і приказках відображені мудрі думки попередніх поколінь про значення сім'ї  в житті суспільства: « яка хата - такий тин, який батько - такий і син»; «який батько - такі і діти»; «які  батько й мати - таке і дитяти».

Не говори про доброту,

Коли ти сам нею не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Як чисте сяйво доброти.

Агресивну поведінку досить важко корегувати, тому що дорослі  вже сформували негативний образ, який дитина звично підтверджує своїми вчинками (принижує інших дітей, б’ється, псує речі). Підкресліть, що виховання (а, скоріше, перевиховання) стосуватиметься не тільки і не стільки дитини, скільки дорослих. Вони мають навчитися бачити дитину з іншого, з позитивного боку. Складний, але єдино можливий шлях - це переорієнтувати дитину, щоб вона навчилася отримувати увагу гарною поведінкою. У дитини голод - голод спілкування з батьками, просто близькими людьми. Виховання у таких ситуаціях починає здаватися складною проблемою, тож слід користуватися добротою. 

Одним із головних факторів, який провокує агресивність у дитини виділяють соціально-побутовий (несприятливі умови виховання у сім’ї; неадекватно-жорстокий батьківський контроль, вороже або образливе ставлення до дитини, батьківські конфлікти, ситуації налагодження спільної діяльності, які провокують конфлікт й агресивність).

2. Діагностика. Тест К.Томаса  «Самооцінка конфліктності»

Інструкція. Оберіть у кожному питанні один із трьох варіантів відповіді. Якщо на якесь питання Ви не зможете знайти відповідь, то при рахуванні балів надайте цьому питанню 2 бали.

1. Уявіть, що у громадському транспорті починається сварка. Що Ви будете робити?

а) Не буду втручатися у сварку;

б) я можу втручатися, встати на бік потерпілого, того, хто правий;

в) завжди втручаюся и до кінця відстоюю свою точку зору.

2. На зборах Ви критикуєте керівництво за допущені помилки?

а) завжди критикую помилки:

б) так, але в залежності від мого особистого відношення до нього;

в) ні.

3. Ваш безпосередній керівник оголошує свій план роботи, який Вам здається нераціональним. Чи запропонуєте свій план, який здається Вам кращим?

а) якщо інші мене підтримають, так;

б) звісно, я запропоную свій план;

в) боюся, що за це мене позбавлять преміальних.

4. Чи полюбляєте Ви спорити  зі своїми колегами, друзями?

а) тільки із тими, хто не ображається і коли спори не псують наші відносини;

б) так, але тільки з принципових, важливих питань;

в) я спорю зі всіма та з будь-якого приводу.

5. Хтось намагається пролізти уперед Вас поза чергу. Ваша реакція?

а) думаю, що і я не гірше нього, і теж намагаюсь обійти чергу;

б) серджуся, але мовчу;

в) відкрито висловлюю своє роздратування.

6. Уявіть, що розглядається проект, у якому є сміливі ідеї, але він має помилки. Ви знаєте, що від вашої думки залежить доля цієї роботи. Як Ви будете поводитися?

а) висловлю думку як про позитивні, так і про негативні сторони проекту;

б) відокремлю позитивні сторони проекту та запропоную надати автору можливість продовжити його розробку;

в) почну критикувати – щоб бути новатором, неможна допускати помилки.

7. Уявіть, що теща (свекрів) каже Вам про необхідність економії, а сама у той час купує коштовні старовинні речі. Вона хоче знати Вашу думку про свою останню покупку. Що Ви їй скажете?

а) що здобрюю покупку, якщо вона принесла їй задоволення;

б) говорю, що у цієї речі немає художньої цінності;

в) постійно сварюся з нею з цього приводу.

8. У парку Ви зустріли підлітків, які палять. Як відреагуєте?

а) роблю їм зауваження;

б) думаю: навіщо мені псувати собі настрій через чужих, погано вихованих юнаків;

в) якщо б це було не в громадському місці, то я б їх відчитав.

9. У ресторані Ви помічаєте, що офіціант обрахував Вас:

а) у такому випадку я не дам йому чайових, хоча ї збирався це зробити;

б) попрошу, щоб він ще раз, при мені, склав рахунок;

в) висловлю йому все, що про нього думаю.

10. Ви у будинку відпочинку. Адміністратор займається сторонніми ділами, сам розважається, замість того щоб виконувати свої обов’язки. Чи дратує це Вас?

а) я знаходжу спосіб поскаржитися на нього, нехай його покарають або звільнять з роботи;

б) так, але якщо я навіть і висловлю йому якісь незадоволення, це навряд чи його змінить;

в) почну сваритися із обслуговуючим персоналом – поваром, прибиральницею або зміщую свій гнів на дружину (чоловіка).

11. Ви сваритеся із Вашим сином-підлітком і впевнюєтесь, що він правий. Чи визнаєте свою помилку?

а) ні;

б) авжеж, визнаю;

в) буду намагатися примирити наші точки зору.

Оцінка результатів

Кожна відповідь оцінюється від 1 до 4 балів. Оцінку треба шукати у таблиці.

Від 30 до 44 балів. Ви тактовні. Не полюбляєте конфліктів. Вмієте їх налагодити, запобігти критичним ситуаціям. Коли Вам доводиться сваритися Ви приймаєте до уваги, як це може відобразитися на Вашому службовому положенні або приятельських відносинах. Ви прагнете бути приємним для оточуючих, але коли їм потрібна допомога, не завжди проявляєте рішучість. Чи не замислювались Ви над тим, що таким чином втрачаєте до себе повагу з боку інших?

Від 15 до 29 балів. Про Вас кажуть, що Ви конфліктна особистість. Ви наполегливо відстоюєте свою думку, не дивлячись на те, як воно вплине на Ваші службові або особисті відносини. За це Вас поважають.

До 14 балів. Ви здатні шукати приводи для спорів, більша частина яких зайві. Полюбляєте критикувати, але тільки тоді, коли це вигідно для Вас. Ви можете нав’язувати свою думку, навіть якщо Ви не праві. Навряд чи образитесь , якщо Вас будуть вважати скандалістом. Спробуйте замислитися, чи не приховується за вашою поведінкою комплекс неповноцінності?

3.      Вправа «Машина часу».   

   Уявіть, що ви перенеслись на п’ять років уперед. Які стосунки склалися у вас з оточуючими людьми? З власною дитиною? Які труднощі вам довелося подолати та яким чином? Що ви поміняли в собі?

4. Вправа «Лінія життя».

На аркуші паперу намалюйте власну лінію життя. Спробуйте пригадати гарні та не дуже приємні моменти і відповідно розташуйте їх вище або нижче прямої лінії. Користуватися можна будь-яким кольором. Запитання до вправи: чи можна було б щось змінити? Хто винен у виникненні негативних моментів? Де знаходиться момент народження дитини? Чому не склалися відносини?

5. Вправа «Правильне формулювання»

Прочитайте опис кожної ситуації, визначте, в чому помилка батьків; скажіть варіант більш дієвого висловлювання.

1. Дитина зазвичай повертається зі школи раніше батьків, тому батьки кажуть їй: «Як тільки ти приходиш додому, відразу ж роби прибирання в своїй кімнаті!»

(Відповідь: «Прибери у своїй кімнаті до мого повернення». Не слід вимагати виконання одразу ж.)

2. Батьки кажуть своїй дитині: «Забудь про прогулянки. Ми дозволимо, коли ти будеш нас слухатися»

(Відповідь: «Ми переживаємо за тебе, тому приходь додому вчасно»)

3. Батьки кажуть своїй дитині: «Не проси грошей, ти все одно витратиш їх даремно!»

(Відповідь: «Розумно витрачай гроші, які дають тобі на кишенькові витрати. Інших грошей не буде»)

4.  Батьки своїй дитині: «Ти знову розбив келих! Завжди в тебе все з рук валиться! »

(Відповідь: «Я знаю, що ти не хотів цього. Але треба бути уважним. Прибери все за собою і сідай обідати.»)

Після обговорення ситуацій та обміну думками психолог робить висновки:

Будь-яку інформацію можна піднести в позитивному ключі; діти, слухаючи, що їм говорять, отримують інформацію про те, як треба вести себе.

Висловлювання, що сприяють підвищенню самооцінки дитини, також формують у неї і почуття відповідальності.

6. Домашнє завдання

 Розділити лист паперу на дві частини.

Сам                                                      |                                             Разом

Випишіть в колонку «Сам» те, що дитина може зробити самостійно. В колонку «Разом»  - що дитина може зробити тільки разом з батьками. Поступово з колонки «Разом» справи дитини переходитимуть в колонку «Сам». Запам'ятайте, що кожний успіх дитини - важливий крок до дорослого життя.

7. Активне слухання.

 АКТИВНО вислухати дитину - означає «повернути» бесіду так, щоб вона розказувала і при цьому указувала на власні відчуття.

Наприклад: Син: ВІН забрав мою машинку!

Мати: Ти дуже засмучений.

Син: Більше туди не піду!

Батько: Ти більше не хочеш йти в школу.

Дочка: Не носитиму цю погану шапку.

Мати: Вона тобі не подобається.

Такі відповіді можуть показатися вам незвичайними. Багато батьків відповіли б так:

- Нічого, пограє і віддасть...

- Як це ти не хочеш йти в школу?!

 - Перестань капризувати, дуже добра шапка!

В таких відповідях є один недолік: дитину залишають самого з своїми переживаннями. Вони неважливі для батьків. Активному слуханню шкодять накази, команди: «Припини негайно!», «Прибери!», «Винеси сміття!», «Швидко в ліжко!», «Щоб я більше цього не чув!», «Замовкни!».

Попередження, загрози: «Дивися, щоб не стало гірше», «Ще раз повториться, я візьму ремінь!», не «прийдеш вчасно, пошкодуєш!». А також мораль, проповіді: «Ти повинен поводитися добре», «Кожна людина повинна працювати», «Ти повинен поважати дорослих». Спробуйте удома провести один день без слів критики в бік дитини.

8.      З’ясування причин.

Неслухняних дітей, а тим більше «відбилися від рук», прийнято звинувачувати Насправді в число «важких» зазвичай потрапляють діти не «гірші», а чутливі і ранимі. Вони «сходять з рейок» під впливом життєвих труднощів, реагуючи на них сильніше, ніж більш стійкі діти. «Тяжка» дитина потребує допомоги, а не в критиці або покаранні. Причини стійкої неслухняності дитини слід шукати в глибині її психіки.

Причини відхилення в поведінці дітей.

1. Боротьба за увагу.

Якщо дитина не отримує уваги, яка їй так необхідно для нормального розвитку і емоційного благополуччя, то вона знаходить свій спосіб її отримати: вона не слухається.

2. Боротьба за самоствердження.

Це боротьба проти надмірної батьківської влади й опіки.

3. Бажання помститися.

Діти бувають часто ображені на батьків, наприклад, якщо мати розійшлася з батьком, або дитину відлучили від сім'ї (бабуся опікун), або батьки приділяють більше уваги молодшому в сім'ї. У глибині душі дитина переживає і навіть страждає, а на поверхні все ті ж протести , непослух.

4. Втрата віри у власний успіх.

Дитина переживає неблагополуччя в якійсь одній області, а невдачі у неї виникають зовсім в іншій. Наприклад, у хлопчика не склалися стосунки в класі, а наслідком стала запущене навчання. Це відбувається з-за низької самооцінки дитини. Накопичивши гіркий досвід, дитина втрачає впевненість у собі і приходить до висновку: «Нема чого намагатися, все одно нічого не вийде». Це - в душі, а поведінкою він показує: «Мені все одно ...», «Хай буду поганим ...»

Всяке відхилення в поведінці - це крик про допомогу!

9.      Вправа «Чаша почуттів»

(Кожен із батьків по черзі виймає з чаші листочок з яким-небудь почуттям, зачитує вголос).

Ми допоможемо нашим дітям спілкуватися з нами, якщо наше ставлення до них буде включати:

·                     прийняття

·                     увагу

·                     визнання (повагу)

·                     схвалення

·                     теплі почуття.

·                     розуміння

·                     любов

·                     довіру

·                     підтримку

·                     гумор

Моделюючи своє ставлення до дітей у відповідності з вказаними принципами, ми навчимо їх встановлювати добрі стосунки з ровесниками та іншими людьми.

Додаток

ПОРАДИ  З  ОРГАНІЗАЦІІ  РОБОТИ  З  БАТЬКАМИ

               1.Здатність до спілкування – професійна якість учителя

Учитель повинен мати високу психологічну культуру, вміти спілкуватися, вести бесіду, слухати і розуміти співбесідника, взаємодіяти, впливати. В усіх цих ситуаціях йому необхідно поводити себе психологічно грамотно.

               2. Не відштовхуйте, а залучайте до співпраці.

Нерідко учитель сприймає батьків як людей, які знаходяться в опозиції до нього. Намагаючись заздалегідь попередити їх можливі заперечення, він починає повчати, докоряти. Так вести розмову не можна – ви тільки відштовхнете співбесідника. Намагайтеся зрозуміти почуття батька й матері свого учня, більш того – знайдіть в них опору, прораховуючи, вибудовуючи спільні дії.

               3. Розвивайте в собі прагнення до рівноправної позиції з батьками.

Виховання учня базується на спільних зусиллях школи та сім’ї. Об’єднати зусилля педагога і членів родини школяра можна тільки за умови взаємного й поважного визнання позиційної рівноправності. Перший крок до цього повинен зробити вчитель, оскільки це знаходиться в межах його компетенції, показує його професіоналізм.

               4. Людям подобається відчувати власну значущість.

Один з найкращих засобів залучення батьків до співпраці – відзначення його ролі в цьому процесі. Поясніть батькові або матері їхню роль у вихованні та розвитку дитини.

В деяких випадках покажіть безпідставність (необгрунованість) їхньої орієнтації тільки на професійну кар’єру. В інших – спробуйте зруйнувати внутрішній егоцентризм батьків, їх зосередженість лише на власних проблемах. В третіх – зміцніть впевненість батька чи матері у самому собі, в тому, що він, безумовно, може бути і терплячим, і наполегливим, що він може налагодити життя та навчання свого сина або доньки.

              5. Покажіть батькам свою любов до їхньої дитини.

Психологічний контакт з батьками виникає одразу ж, як тільки учитель покаже (продемонструє), що бачить позитивні риси в характері дитини, симпатизує йому. Коли батько чи мати бачать дружелюбні очі учителя та відчувають, що учитель також дбає про благополуччя дитини, психологічний захист стає непотрібним. Тут можна переходити до співпраці.

            6. Шукайте нові форми співпраці з батьками.

Наприклад, ви можете запропонувати одному з батьків провести батьківські збори та розповісти про проблеми, з якими він стикається у вихованні дитини та яким чином намагається їх розв’язати. Нехай ці проблеми обговорять батьки. Надзвичайно повчальним був би виступ когось з батьків, у якого були ускладнення у взаєминах з власною дитиною та він зміг їх подолати. Надайте можливість таким батькам відверто поділитися своїм досвідом у вихованні сина або доньки.

              7. Не намагайтеся будь-що відстояти власну позицію.

Нерідко буває так, що кожен співрозмовник намагається відстояти лише власну точку зору. Успішною можна назвати бесіду не тоді, коли вчитель доведе, що він правий, а тоді, коли він зможе залучити батьків до активної участі у вихованні дитини.

              8. Обговорюйте проблему, а не риси  дитини.

Сформулюйте для батьків ваші спостереження щодо навчання та поведінки учня, обговоріть з батьками, як можна допомогти йому підтягнутись. Продумайте з батьками можливість співпраці. При цьому дуже важливо, щоби батьки відчували вашу впевненість у тому, що проблема може бути розв’язаною.

               9. Зважайте на особисті інтереси батьків.

 Дуже часто під час бесіди з батьками вчитель вимагає, щоб вони різко активізували свою участь у вихованні дитини. Наприклад, він радить, щоби мати покинула роботу або скоротила робоче навантаження та цілком присвятила себе вихованню дитини. Або пропонується, щоби батько закинув всі свої захоплення та зайнявся тільки дитиною. Навряд чи можна серйозно сподіватися, що батьки, які тривалий час займалися власними справами, після бесіди з учителем докорінним чином змінять стиль свого життя. Часто вони щиро цього прагнуть, але вважають, що час втрачений і в них нічого не вийде.

Набагато краще, якщо вчитель визнає право батьків на цікаве та змістовне життя, але запропонує залучити до своїх занять дитину. Взагалі порадьте батькам разом з дітьми займатися хатніми та господарськими справами.

            10. Ми разом проти проблеми, а  не супроти одне одного.

Можна стверджувати, що ваша бесіда з викликаними до школи батьками «важкого» учня пройде більш успішно, якщо, по-перше, вам вдалося уникнути протиріччя та конфронтації. По-друге, якщо ви змогли утриматися самі та утримали батьків від докорів і звинувачень. По-третє, якщо ви вдало сформулювали проблему виховання, і батьки зрозуміли та прийняли ваше формулювання. І по-четверте, якщо ви обговорили ваші спільні дії.

Ви змогли об’єднатися з ними проти вашого спільного «ворога» - виховної або навчальної проблеми, розробити план конкретних спільних дій.

Література

1. Битянова, М. Р. Организация психологической работы в школе [Текст] / М. Р. Битянова. – М. : Совершенство, 1998. – 298 с. (Практическая психология в образовании).

3. Аларкон Л.,  Предупреждение насилия в семье. Польша. 2001 г.

4.       Синягина Н.Ю. Психологические аспекты жестокости.- М.; Ульяновск,       1995.

5.      Шойхер В.Ю. Антология мудрости. М.: «Вече», 2007. – 848 с.

Садівська ЗОШ І – ІІІ ступенів

Шахтарської райдержадміністрації

«Невстигаючий учень – не безнадійний»

(Організація роботи

з невстигаючими учнями у школі)

Практичний психолог школи

Біличенко Н.П.

Вступ

На світі немає жодної психічно здорової дитини, яка б хотіла погано вчитися. Дитина хоче навчатися, пізнавати щось нове, стати гарним учнем (головна мотивація 7 – 8 років).

Коли ж мрії про успішне навчання розбиваються через перші двійки, в неї спочатку пропадає бажання навчатися, потім вона відмовляється ходити до школи, пропускає заняття або стає «важким» учнем: грубіянить, не виконує доручень, заважає працювати одноліткам на уроках.

Скоріше за все, це спричинить нові негативні прояви у поведінці. Саме тому невстигаючі учні шукатимуть коло людей, серед яких вони не почуватимуться жалюгідними, поганими, як це відбувається у школі.

Основною причиною шкільної неуспішності є невідповідність інтелектуальної системи дитини та системи навчання у школі. Дорослі, з одного боку, ускладнюють програми навчання, не завжди орієнтуючись на можливості дітей, не беручи до уваги їхні вікові особливості. А з іншого боку, докладають всіх зусиль, щоб дитина навчалася у «сильного» педагога, який забезпечить гарну підготовку, не розуміючи, що дитину слід підготувати насамперед жити серед людей, поважати інших та вміти самореалізуватися в житті.

Якщо причини труднощів у навчанні вчасно не визначити та не провести необхідну корекційну роботу, то це будуть лише короткочасні труднощі, подолавши які, дитина відчує впевненість у своїх силах. Якщо ж не встановити причини відставання, то воно може набути хронічної форми та перерости з неуспішності по одному предмету в стійке загальне невстигання.

Мета програми:

 організувати роботу педколективу школи, спрямувавши її на забезпечення успішного засвоєння базового рівня освіти учнів з низьким рівнем навчальної мотивації.

Складові програми

      I.            Інформаційно-аналітичний етап.

        Виявлення невстигаючих учнів за семестровими оцінками.

Доповіді заступників директора з навчальної та виховної роботи, класних керівників щодо якості знань учнів та вчителів-предметників щодо можливих причин невстигання з їхнього предмету. Обов’язкові пункти розглянутих питань:

ü  Категорія учнів, з якими виникають проблеми;

ü  Старанність та дисциплінованість цих дітей;

ü  Виконання домашніх завдань;

ü  Наявність батьківського контролю.

   II.     Організаційно-виконавчий етап.

       Робота з педагогами

Організація допомоги, що забезпечує успішність освітнього процесу, створення ситуації успіху у навчальній діяльності.

Аналіз діяльності вчителя на уроці саме з невстигаючими учнями (стимулювання активності, спирання на наочність, схеми під час уроку, перевірка домашніх завдань, різноманітність форми виконання домашнього завдання, визначення об’єму самоосвітньої діяльності під час уроку та  у домашньому завданні, можливість прояву творчості у виконанні завдань, повторення вивченого матеріалу, попередження відволікань на уроці, доцільність використання часу на уроці тощо).

III.   Мотиваційно-цільовий етап.

            Робота з учнями

Створення умов на уроці, виконання усних та письмових завдань за відповідним алгоритмом.

Забезпечення  повноцінного особистісного, інтелектуального та профільного розвитку учнів згідно з певним віковим етапом.

Педагогічні технології впливу на невстигаючих учнів:

• Індивідуалізація,
• Набуття навичок самоосвіти,
• Пошукова діяльність,
• Діалогова форма навчання,
• Евристична бесіда,
• Ігрові форми навчання для початкової школи,
• Конспекти, пам’ятки, картки.

Прийоми корекційної роботи на уроці:

v  Індивідуальні завдання,

v  Збільшення часу на виконання роботи,

v  Робота у тимчасових групах,

v  Складання плану (алгоритму) відповіді,

v  Використання наочних посібників під час відповіді,

v  Аналіз та систематизація помилок, виконання роботи над помилками,

v  Стимуляція запитань з боку учнів,

v  Дозування об’єму домашніх завдань,

v  Раціональна система вправ,

v  Коментування, систематичне повторювання матеріалу,

v  Використання карток-консультацій, схем, «шпаргалок» тощо.

IV.    Контрольно-діагностичний етап.

           Робота з учнями

Вивчення рівня навчальної мотивації невстигаючих учнів (Додаток 1)

Проведення діагностики неуспішності учнів за схемою С.Максименко (Додаток 2)

Психодіагностика навчальної діяльності дітей різного віку (Додатки 3, 4, 5)

Визначення причин неуспішності:

Ø  Педагогічні:

§  Недоліки викладання окремих предметів,

§  Недостатні знання з  попередніх років навчання,

§  Конфлікт з учителем, колективом класу.

Ø  Психологічні:

§  Особливості розвитку пам’яті, уваги,

§  Уповільненість розуміння навчального матеріалу,

§  Недостатній рівень розвитку мовлення,

§  Несформованість пізнавальних процесів,

§  Відсутність навчальної та перевага ігрової мотивації діяльності дитини.

Ø  Фізіологічні:

§  Загальна слабкість здоров’я,

§  Недостатній розвиток фонематичного слуху,

§  Порушення рухових функцій, захворювання нервової системи,

§  Велика кількість пропусків навчальних занять.

Ø  Соціально-побутові:

§  Неблагополучні умови життя,

§  Аморальна поведінка батьків,

§  Матеріальне забезпечення сім’ї,

§  Відсутність домашнього режиму,

§  Бездоглядність дитини.

 V. Регулююча діяльність.

          Робота з батьками

 Проведення співбесід з метою організації спільних дій для вирішення проблеми успішності навчання дітей.

Позитивні висловлювання про школу, вчителів та систему освіти у сім’ї, особливо в присутності дітей. Роз’яснення позиції успішної освіченої людини.

Контроль за виконанням домашніх завдань та стимулювання навчання.

Надання можливості самостійного вибору порядку виконання завдань, додаткової літератури.

Откровенный разговор

 «Ответственность девушки за будущее материнство»

(8 класс)

Цель и задачи: Формировать внутренние морально-этические убеждения относительно правил достойного поведения, укреплять собственные ценности, установку на здоровый способ жизни. Обобщать и расширять знания  о последствиях половых отношений, психологии отношений между парнем и девушкой.

Вступительное слово

Сегодня мы собрались для обсуждения одной из самых сложных и интересных сфер человеческой жизни – сексуальной. Мы много видим и слышим о сексе. О нём говорят на телевидении, в фильмах, в интернете. Однако, если в книгах или фильмах имеются откровенные сцены, то это уже порнография. Порнографические материалы никогда не отражают истинных отношений и обманывают людей.

Наверное, вы хотели бы знать больше о сексе, но это нелёгкая тема для обсуждения, особенно со взрослыми. Это достаточно сложная сфера человеческой жизни, и именно на этом занятии мы призываем вас задуматься о назначении таких отношений, правильном восприятии и своевременности  самой близости.

Попробуем проанализировать общие особенности юношеской сексуальности. Во-первых, она характеризуется физическим дискомфортом, перепадами давления, нарушением сна, во-вторых, проявляется демонстративность, бывают резкие перепады настроения, сильные всплески эмоций, часто меняется стиль одежды с целью привлечения внимания лиц противоположного пола. Страх остаться одиноким порождает агрессию – мы становимся циничными, рассказываем непристойные анекдоты, шутки, рисуем неприличные рисунки.

Итак, молодого человека мучает целая гамма чувств. В конце концов, возникает вопрос, а надо ли сохранять невинность? Когда начинать половые отношения? Давайте вместе подумаем, по каким причинам чаще всего отвечают «да» на предложение заняться «этим».

1.              Интересно. Много слышим, видим, появляется желание повторить.

2.              Для отдыха. Иногда хочется ощутить физическое удовольствие, не имея брачных или финансовых обязательств.

3.              Для популярности. Поначалу девушкам кажется, что они станут желанными, о них будут заботиться, любить. Часто такие отношения рушатся, и страдания подростков только усиливаются.

4.              Для ощущения власти и силы. Другими словами, насилие.

5.              Для денег. Люди, зарабатывающие на интимных отношениях, не ждут романтических отношений с клиентом.

6.              Для рождения детей в семье. В данном случае человек использует секс для выражения сильной любви, преданности. Воспитание детей для них – источник радости.

Всё, что существует, имеет своё назначение. Например, у вас есть велосипед. Он был создан для того, чтобы перевозить человека из пункта А в пункт Б. Если вы будете пользоваться им по назначению, то сможете насладиться всеми его инженерными качествами. А если вы на нём хотите поплавать или полетать, то в лучшем случае разобьёте велосипед или утопите его, в худшем – покалечите себя. То же самое касается и секса.

Таким образом, сексуальное влечение является нормальной функцией человеческого организма, но когда оно становится только способом получения удовольствия или используется не по прямому назначению, то становится причиной других проступков и даже грехов.

Практически все культуры мира определяют брак как союз между мужчиной и женщиной, которые решили жить вместе, заботиться друг о друге и иметь общих детей. В идеале целью секса является выражение любви и близости в брачных отношениях.

Упражнение «Наклейка»

Рассчитайтесь на первого, второго, третьего, четвёртого. Каждый первый номер получает наклейку. Приклейте, пожалуйста, наклейку на руку второму участнику. Хорошо приклеили?

Вторые, отлепите наклейку от руки. Немного болезненная процедура, не так ли? Но игра продолжается.

Вторые должны приклеить наклейку на руку третьим. Постарайтесь покрепче приклеить.

Теперь, третьи номера, снимите наклейку. Что случилось? Она приклеилась не так уже и плотно? Приклейте, пожалуйста, эту же наклейку четвёртым.

Приклеилась ли она? А если и приклеилась, то держится плохо, не так ли?

Для чего мы сделали это упражнение? Чтобы показать, что наши чувства подобны этой наклейке. Каждый раз, когда вы разрываете отношения с одним из партнёров и находите себе нового, ваша способность формировать эмоциональные связи снижается.

Секс до брака с большой долей вероятности может причинить вред и ограничить способность человека формировать крепкую эмоциональную связь с будущим мужем или женой.

Наш мудрый народ имел однозначное отношение к этой проблеме.

Сообщение «Как это было в недалёком прошлом

 нашего народа?»

В последнюю неделю перед свадьбой, если за девушкой не было дурной славы, парни снимали перед ней шляпу, а брату, если он был, конечно, вручали венок из дубовых листьев.

Девичья честь – это чистота девушки. Поэтому на свадьбу ей надевали фату, а чтобы подчеркнуть этот знак, жених бросал ей во двор лилию, потому что она, как и дева Мария, пречистая, изображена на иконе именно с лилией в руке.

Девушке, собиравшейся под венец, могли раздавить калину у порога, если о ней были нехорошие разговоры. Или же перед выходом со двора под ноги бросали гроздь калины и тогда, соответственно, свадьба не состоялась.

После брачной ночи родители жениха развешивали калину на воротах. Давали знак, что «чистой» вошла в их дом невестка.

Казалось бы, зачем? Жених-то знает, кого он привёл в дом, что между ними было, кому ещё какое дело? Но всё не так просто. Оказывается, постель без Божьего благословения – всего лишь животный инстинкт. Дети родятся жестокими, глупыми, некрасивыми. Грех не обязательно может проявиться на детях, он может отразиться на следующих поколениях. А ответственность, говорят в народе, больше лежит на девушке. Ведь если бы была недоступной, такого бы не случилось.

Пояснительная записка

Девичья честь и супружеская верность – это генетическая основа семейного счастья и достойного будущего родителей и их детей. Наши предки не знали научного объяснения феномена девственности, но были мудрыми, наблюдательными и руководствовались примерами рождения от нечестной невесты плохого потомства. Не слишком осведомлённые разными науками, они понимали, что высокая моральность нужна и для конкретной особы, и для общества, так как половая распущенность приводит к распаду семьи.

Есть ещё один чрезвычайно важный фактор. Если половые клетки мужчины обновляются несколько раз в течение года, то у женщины с рождения имеется один постоянный набор яйцеклеток. Девушка в молодом возрасте несёт в себе зачатки будущих детей, и всё, что происходит с её организмом, отражается на половых клетках. Если она курит и пьёт, то вместе с ней травятся и её будущие дети, которые родятся через 5 – 10 лет. Вот почему девушкам категорически противопоказано курить, употреблять алкогольные напитки и другие наркотики с мутагенным действием: даже одноразовое их употребление очень опасно.

Все мы знаем, что мир вокруг нас полон искушений и угроз. Мы предупреждаем вас об опасности быть склонёнными к интимным отношениям, даже без желания с вашей стороны. Многие молодые люди думают лишь о собственном наслаждении и совсем не заботятся о последствиях. Сейчас они представят вашему вниманию некоторые тактические приёмы. (Приложение 1)

Уважаемые девушки, сейчас мы с вами потренируемся говорить слово «нет». Каждый из парней будет зачитывать вам одну фразу-предложение, а вам надо прочесть ответ на неё. (Приложение 2)

Слово педагога

Ответственность за близость с юношей возлагается, прежде всего, на девушку. Часто можно услышать, что пока будешь бороться за свою честь и невинность, останешься никому не нужной старой девой. Страх за последствия, чувство одиночества всегда сопровождают девушек. Чем, как правило, заканчивается первая близость?

Очень часто – болезнями, которые передаются половым путём (их около 52), беременностью. Не верите? Думаете, мы вас запугиваем? Совсем нет: в нашей стране ежегодно рождается около 400 тысяч детей от матерей-одиночек. Известно также, что один из пиков внебрачного рождения детей припадает на возраст от 15 до 19 лет.

Думаю, прослушанная притча о яблоньке заставит вас задуматься, стоит ли так быстро переступать порог взрослой жизни.

«Притча о яблоньке»  (Е.Пермяк)

Молоденькая самоуверенная нетерпеливая яблонька росла в большом саду. Не обращая внимания на все предостережения взрослых, опытных яблонь, она решила обязательно этой весной зацвести. Правда, зацвела маленькими, жалкими, одинокими цветочками, ведь откуда было взять юной красавице силы и соков для настоящего цветения: надо было бы укрепить ствол и крону. Цветочки скоро сбросили лепестки, и счастливая яблонька ощутила завязь плодов на своих веточках. Вот тут и сбылось пророчество старых яблонь. Хоть плодов было и немного, но они были слишком тяжелы для молодого деревца. Тонкие ветки гнулись от тяжелого груза, корень еле успевал питать плоды своими соками. Некоторые яблоки упали, так и не созрев. Яблонька перестала расти, поскольку все свои силы отдала плодам. Её ровесницы зацвели в положенное время, выросли стройными, сильными и красивыми. А та яблонька, которая рано зацвела, так и осталась низкорослой и постарела в юности. Все жалели её, но ничем не могли помочь.

Приложение 1

Тактика подкупа – девушке дарят дорогие подарки, угощают в ресторане, чтобы она почувствовала себя должницей.

Тактика действия алкоголем – алкоголь снижает самоконтроль, ослабляет моральный внутренний тормоз, сознание.

Тактика условий – парень угрожает девушке, что бросит её и найдёт другую, не такую «недотрогу».

Тактика доказательств любви – парень как будто не уверен в чувствах самой девушки и настаивает на близости в доказательство любви.

Тактика обещаний – юноша доказывает девушке, что он хочет приличных отношений, что у него серьёзные намерения и некоторый опыт, мол, ничего страшного.

Тактика сочувствия – молодой человек рассказывает девушке, что он очень одинокий, его жизнь совершенно нестерпима (возможно, его не понимает собственная жена, а как раз вы ему бы помогли).

Приложение 2

1.       Если бы ты была современной девушкой, ты бы это сделала.

А если бы ты был настоящим другом, ты бы так не говорил.

2.       Ты станешь настоящей женщиной.

Быть настоящей женщиной и заниматься сексом – не одно и то же.

3.       Соглашайся, или мы прекратим отношения.

Вот и замечательно, удачи тебе!

4.       Неужели тебе не хотелось это попробовать?

Мне совсем не хотелось бы заболеть СПИДом, забеременеть или всю жизнь страдать от неприятных воспоминаний.

5.       Ты просто недостаточно любишь меня, если не хочешь заняться сексом. 

А ты просто недостаточно любишь меня, раз не хочешь немного подождать.

6.       Никто об этом не узнает.

Я буду знать и этого уже достаточно.

7.       Кому это навредит?

Как минимум мне: моей душе, моему телу, будущему.

8.       Да что же с тобой такое?

Ничего, просто я думаю о будущем, а ты – нет.

9.       Я тебе обещаю, что каждый раз буду пользоваться презервативом.

 И обещание можно нарушить, и презерватив случайно порвать, и это случается чаще, чем ты думаешь.

10.    Ты просто боишься.

Чтобы отказаться от этого, надо больше смелости, чем чтобы согласиться.

11.    Если ты меня любишь, ты позволишь мне это.

Если бы ты меня по-настоящему любил, то не настаивал бы на этом.

12.    Чего ты боишься?

СПИДа, вируса папилломы, гонореи, сифилиса, хламидиоза, герпеса и ещё 40 заболеваний, которые передаются половым путём.

13.    Ну, давай попробуем хоть один раз!

Вот этого я как раз и боюсь. Уж лучше я дождусь человека, который будет любить меня не один раз, а всю жизнь.